Бабуся Марія хоч і поганенько стала чути на старості років, та все ж деякі звуки таки долинали. Особливо коли ввечері вже збиралася спати й влягалася в ліжко, довго не могла заплющити очі, бо починалась якась катавасія.
Під підлогою щось грюкало. Не часто і не завжди, але якісь підозрілі звуки таки долинали до вуха літньої жінки. Будинок у пані Марії дуже старий, ще дореволюційної забудови. Тоді на першому поверсі мешкали якісь заможні люди, а напівпідвальне приміщення з малюсінькими віконцями на рівні тротуару, призначалося для прислуги.
Коли сім’я була великою у цьому підвалі зберігали багато речей. Та поступово кількість мешканців будинку зменшувалася – чоловік Марії пішов у засвіти, син із дружиною та дітьми переїхали жити у багатоповерхівку. Господиня залишилася сама.
Ніколи не боялася перебувати у будинку. А тут ось таке лихо. Бабуся гадала, що під підлогою поселилася зграя диких собак із цуценятами. От і чути їхнє шурхотіння та перемовляння між собою.
Коли навідався онук із товаришем, пані Марія поскаржилася на тварин, які заважають спати. Хлопці вирішили подивитися, що коїться у підвальному приміщенні. Яким же було їхнє здивування, коли замість здичавілих тварин, вони побачили… незнайомця. Схоже, він поселився там ще пів року тому.
Почали гукати, щоб виходив, бо запустять собак. Та безплатний квартирант не зважив, забарикадувавшись. Довелося взятися за балончик зі сльозогінним газом. Лише тоді викурили нахабу з його надійного пристановища. Тепер молодики мізкують, як перекрити всі ходи й виходи до підвалу, щоб інші безхатьки не лякали літню господиню.