Максим Славинський
Першим серйозним захопленням юної Лариси став Максим Славинський. Це було світле, майже дитяче кохання, засноване на спільних інтересах. Вони познайомилися, коли Лесі було лише 15, а Максиму – 18. Разом вони перекладали Гейне, обговорювали літературні новинки та гуляли волинськими лісами. Максим був другом сім’ї Косачів, і мати Лесі, Олена Пчілка, спочатку схвально ставилася до цього інтелектуального тандему. Проте згодом Славинський обрав інший шлях, і почуття згасли самі собою, залишивши по собі лише ніжні поетичні згадки та перші спроби інтимної лірики.
Фатальний Сергій Мержинський
Найболючішою сторінкою біографії Лесі є стосунки з Сергієм Мержинським. Вони познайомилися в Ялті, де обоє лікували туберкульоз. Мержинський був революціонером, людиною глибокою і сумною. Леся покохала його віддано і жертовно, хоча сам Сергій сприймав її радше як близького друга. Він був закоханий в іншу жінку, і Леся знала про це.
Коли Мержинський помирав у Мінську, Леся, попри власну недугу та заборони батьків, поїхала до нього. Вона доглядала за ним до останнього подиху, читала йому книги та писала листи під його диктовку до тієї самої іншої жінки. Саме за одну ніч біля ліжка вмираючого Сергія вона написала свою геніальну драматичну поему “Одержима”. Це була любов-екзекуція, яка назавжди змінила її творчість, додавши їй трагічної глибини.
Нестор Гамбарашвілі
Нестор з’явився в житті Лесі як квартирант у будинку Косачів. Грузинський студент, який навчав Лесю своєї мови, а вона його – української. Він подарував їй кинджал, який став символом її незламності. Проте Нестор не оцінив сили почуттів поетки: поїхавши на канікули додому, він несподівано одружився з багатою дівчиною. Для Лесі це стало ще одним ударом, який вона вилила у вірш “Прощай!”, де кожне слово дихає гіркотою розчарування.
Тиха гавань – Климент Квітка
Останнім і єдиним офіційним чоловіком Лесі став Климент Квітка. Він був молодшим за неї на дев’ять років, так само хворим і так само закоханим у музику та фольклор. Мати Лесі була категорично проти цього союзу, вважаючи Климента “непарою” для доньки.
Проте Леся проявила характер і таки вийшла заміж. Це було кохання-підтримка, кохання-самопожертва. Саме завдяки Клименту ми маємо записи українських народних дум, які він робив під диктовку дружини. Він продав усе своє майно, щоб везти Лесю на лікування до Єгипту, даруючи їй зайві місяці життя.