Березовий сік може “виганяти” пісок і каміння з нирок. Тож якщо діагностовано сечокам’яну хворобу, цей напій може спрацювати як сечогінний засіб. Різка активізація руху каменів нерідко призводить до ниркової коліки та термінової госпіталізації. Коли конкременти великі, сік просто не дасть їм вийти природним шляхом, натомість вони застрягнуть у сечоводі.
Алергіки
Людям, які страждають на поліноз (алергію на пилок дерев), пити свіжий сік категорично не рекомендується. Бо пилок берези – один із найагресивніших алергенів весни. Оскільки сік проходить через судини дерева в період цвітіння, то він містить у собі ті самі компоненти, що й пилок. Навіть декілька ковтків можуть викликати свербіж у горлі, набряк слизових оболонок або кропив’янку.
Шлунок і прихований цукор
Попри прозорість і легку консистенцію, березовий сік містить значну кількість органічних кислот. Натщесерце його не варто пити тим, хто має гастрит з підвищеною кислотністю або виразку шлунку в стадії загострення. Напій подразнює слизову, викликаючи печію та болі.
Окреме застереження стосується хворих на цукровий діабет. У свіжому соку міститься природна фруктоза та глюкоза. Хоча їхня концентрація не здається критичною, безконтрольне вживання (понад 1-2 літри на день) провокує різкі стрибки рівня цукру в крові, що вкрай небажано при інсулінозалежних станах.
Якщо протипоказань немає, безпечна норма для дорослої людини – до двох склянок на добу. Краще пити його за 30 хвилин до їди, але не пізніше, ніж за три години до сну, щоб уникнути набряків обличчя вранці. Пам’ятайте, що свіжозібраний сік зберігає свої властивості в холодильнику не більше 48 годин, після чого в ньому починаються процеси бродіння.