Якщо звикли з’їдати по два-три скибочки пармезану, чеддеру або голландського сиру щодня, готуйтеся до того, що рівень “поганого” холестерину (ЛПНЩ) почне зростати значно швидше, ніж ви очікували.
Проблема твердого сиру полягає в його щільності. Щоб отримати один кілограм такого продукту, витрачається близько 10-12 літрів молока. Усі жири, які були в цьому об’ємі, концентруються в маленькому брусочку. 50 грамів сиру містять у собі майже третину денної норми насичених жирів для дорослої людини. Коли ці жири потрапляють в організм щодня, печінка починає виробляти надмірну кількість холестерину, який осідає на стінках артерій у вигляді бляшок.
Сіль, набряки та тиск
Окрім жиру, твердий сир – це справжнє депо для солі. Для дозрівання і консервації виробники використовують величезну кількість натрію. 50 грамів продукту закривають половину норми солі, яку людина має споживати за добу. Натрій затримує воду, що автоматично призводить до прихованих набряків та підвищення артеріального тиску. Якщо вранці з’являються сліди від шкарпеток на ногах або легка припухлість обличчя, то причиною може бути саме цей “корисний” шматочок сиру до кави.
Також ризик тут є і для підшлункової залози, адже для розщеплення сиру підшлункова залоза та жовчний міхур повинні працювати на максимальних обертах. Щоденне навантаження в 50 грамів жирного продукту (особливо сортів із жирністю 45-50%) часто провокує застій жовчі.
Та хороша новина в тому, що повністю відмовлятися від сиру не варто, але треба змінити пріоритети. Якщо не готові скоротити порцію до 20 грамів (а це всього одна тонка скибочка), переходьте на м’які сорти. Адигейський, моцарела або бринза (попередньо вимочена у воді від зайвої солі) містять значно менше насичених жирів і мають нижчий індекс шкоди для судин.