І якщо Тетяна Власова, друга дружина і «головна любов» Армена Борисовича, залишалася з ним до кінця, спадок заслужила, то його інших жінок колеги артиста зараз зустрічають не найбільш радісним чином.
Скандальний поділ спадщини
Близький друг Джигарханяна розповів, що одна з колишніх дружин найбільше «приклалася» до якнайшвидшого його відходу з життя – зараз всі звинувачення йдуть в сторону Віталіни Цимбалюк-Романівської. Мовляв, саме вона навколо розлучення з Арменом Борисовичем влаштувала настільки величезний скандал, що і так слабке здоров’я не витримало – і з тих пір Джигарханян тільки повільно «згасав».
Сама Віталіна такі звинувачення спростовує – вже зараз до неї звернулися журналісти «Комсомольської правди» з проханням про невелике інтерв’ю, де їй поставили кілька запитань про їх сімейного життя, щастя, благополуччя – або їх відсутності. На подив медіа, Цимбалюк погодилася. І деякі деталі її розповіді дивують.
Наприклад, весь скепсис колег, мовляв, що вона була з Джигарханяном тільки через його статус, а зовсім не через любов, легко розбивається об тривалість відносин – пара була разом 15 років до офіційного весілля. Віталіна визнається, що на її думку неможливо так довго бути з людиною тільки через примарні надії колись збагатитися, та ще й в її віці – вони зустрілися, коли дівчині було всього 21 рік.
Та й артист, повністю присвячений творчості і своєму театру, на «широкі жести» був скупий. Вона чітко усвідомлювала, що в його житті відіграє роль не «головної зірки», навіть не музи, а просто приємної співмешканки – і погодилася на це добровільно, адже любила все-таки, а зовсім не чекала чогось у відповідь.
Питання про махінації з майном збентежив Віталіну найсильніше – все-таки після їхнього розлучення квартира, куплена на гроші Джигарханяна, дісталася цілком і повністю їй. Такий збіг обставин вона пояснила наявністю у артиста власної квартири на Арбаті – тільки байдужий до розкоші артист зовсім не доглядав за нею, і вона була в дуже занедбаному стані. Цимбалюк боялася, що їх нова квартира теж швидко перетвориться в «сарай», як вона описала однокімнатне житло Джигарханяна, тому наполягла на оформленні документів на своє ім’я.
У будь-якому випадку, хто правий в цій історії, а хто ні – вже не розібратися, і рано чи пізно всіх розсудить доля. Головне, що пам’ять про Вірменію Борисовича жива в його дітях, в театрі, в усій Росії і СНД. А «тлінне матеріальне» означає не так вже й багато перед обличчям вічності.