Слідчим було доведено справу то такого стану, при якому зроблено висновок, що є обставини непереборної сили. Це не чітке формулювання і її трактують кожен по-різному.
Потім, перед розвалом СРСР, слідчий написав заяву, що:
“… не намагався засекретити дані про загибель цілої групи людей. Я каюсь в тому, що спочатку спотворив відомості та згодом звертався до преси з проханням опублікувати спростування моїх же слів.”
Ця заява свідчить про те, що Іванов зробив заяву, що приховував правду. Що рухало слідчим Івановим, коли він писав цю вдячну записку невідомо. Однак можна з упевненістю припустити, що – совість.
“Таємнича і непереборна сила” – це були чекісти. Тоді він це не афішував.
Товариш Іванов зробив заяву, з огляду на моральну травму. Він не міг все життя цей випадок приховувати. Особливо коли влада в країні змінювалася.
Потім багато хто цікавився як ведеться розслідування цього випадку.
Іванов уже помер, але він був спокійний, що встиг написати заяву.
Фінал
Дятлов зі своєю групою знаходилися неподалік того місця де вибухнула секретна ракета. Проводилися її випробування. Чекісти приїхали на місце швидко і щоб не було випадкових свідків вирішили їх ліквідувати.
Бо вони стали свідками випробування секретної ракети.
Щоб замести сліди, чекістам довелося тіла хлопців перенести до їх наметів і розкласти біля багаття. Так загинула група Дятлова і довгий час це було таємницею.