Ще пів року тому я була улюбленою свекрухою, а зараз невістка мене просто ненавидить. Розповідаю, щоб не повторювали моїх помилок.
Я майже щодня чула, яка вона прекрасна і добра. Нарешті мій син зустрів справжню взаємну любов. Принаймні, так я думала тоді.
Він з таким захопленням розповідав про неї і мені, і друзям. Вона була просто ідеальною для нього, тому син вирішив одружитися. А я, як любляча мати, підтримала його вибір.
Зіграли чудове весілля. До речі, у дівчини виявилися дуже милі батьки, ми з ними відразу подружилися. Усе було так добре, немов не життя, а казка. Але через кілька місяців поступово все змінилося.
Син з невісткою почали сваритися. Я, звичайно, розуміла, що це їх перший рік. Думала, притираються, адже всі сімейні пари сваряться. Але я так переживала, я так хотіла, щоб вони були просто щасливі разом. А цей вечір ще більше мене засмутив.
Пізно ввечері до мене прийшов син з речами. Сказав, що йому потрібно переночувати, оскільки дружина його вигнала. Він провів у мене кілька днів, поки його дружина не прийшла і не забрала його назад. Така ситуація повторювалася знову і знову.
Коли невістка повідомила, що вагітна, я вирішила поговорити з ними. Я хотіла від чистого серця дати кілька порад, які допоможуть запобігти конфліктам. Виявилася, я зробила ще гірше. Вони сварились усе частіше, і все частіше син ночував у мене.
Я бачила, як він страждає, як йому важко. Він уже не був тим щасливим хлопцем, в його очах було одне розчарування. Тому я порадила йому розлучитися. Я сказала, що батьком він буде чудовим, навіть якщо вони не будуть жити разом.
Син послухав, подав заяву на розлучення і подзвонив дружині. Незабаром вона прибігла до мене і просила допомоги. Вона хотіла, щоб я переконала сина цього не робити, щоб він не руйнував сім’ю. І тоді я зізналася: «Це я порадила так зробити».
На моє визнання невістка відреагувала скандалом. Вона наговорила грубощів і звинуватила мене. Тепер не знаю, чи правильно я вчинила, що дала таку пораду. Невістка мене ненавидить, та й синові краще не стало.
