Коли Ісус вчить своїх учнів він використовує притчі. Цим він передає їм свої фундаментальні вчення.
У притчі укладена одна історія, в якій присутні, як правило, прості звичайні люди. Вона запам’ятовується і в кожної притчі міститься окреме послання від Ісуса.
В притчах Ісуса багато дивного і парадоксального. Вони прості і їх легко запам’ятати. Це було потрібно, щоб вони могли вижити в усній традиції. Потім ці притчі Ісуса будуть записані через кілька років.
Притча про наполегливу вдові
Луки 18: 1-17
Ця притча оповідає учням Ісуса, що ніколи ні в яких ситуаціях не потрібно здаватися.
Так в одному місті був суддя, він був дуже строгий і його всі боялися. До того ж він іноді не завжди правильно виносив вироки.
У тому ж місті проживала вдова, яка прийшла до нього за захистом і щоб суддя вирішив все по справедливості.
Суддя не хотів її навіть вислухати.
Але жінка приходила до нього багато разів з однієї та тієї ж проханням.
Через час судді набридла вона і до того ж він дивувався її наполегливості. І суддя пішов їй назустріч і розв’язав її проблему.
Ісус таким чином показує, що потрібно бути наполегливим і Господь допоможе і людина доб’ється справедливості навіть у неправедного судді, як домоглася своєї справедливості вдова.
Водночас Ісус ставить питання: “Коли прийде Син Людський, чи знайде він віру на землі?”
Як правильно зрозуміти для себе цю притчу?
Річ у тому, що причина наполегливості не в тому, щоб ви весь час нагадували Богу і просили його про щось.
А в тому, що Бог бачить вашу віру в Нього і в те, що Він вам допоможе.
Вірте, коли просите і моліться.
Ніколи не здавайтеся!
Так, по вірі вам буде!